Краса, створена з глини



Краса, створена з глини

Глиняні таблички з письменами, старі амфори, предмети побуту, чарівні загадкові інсталяції... Ні, це не експонати музею мистецтва, а прекрасні захоплюючи витвори, які виходять з-під рук талановитого художника, кераміста, гончара  - мешканця Молодіжного Богдана Кукушкіна. Хлопцю лише 24, але незвичайне захоплення прославило його не тільки в рідній країні, а й далеко за її межами. Юний гончар вмілими руками створює неперевершені шедеври, які користуються неабияким попитом у європейців та американців.

Багато років Богдан активно вивчає глиняне ремесло і щиро вважає, що у кожної людини повинна бути справа для душі.

Хлопець почав ліпити з глини, коли був школярем. Так, ще з дитинства він захоплювався творчістю, малюванням, ліпленням з пластиліну, тому вирішив, що гончарне мистецтво - те, чим він хоче серйозно займатися в житті. Навчався Богдан цьому ремеслу в єврейському культурному центрі „Beit Grand”, їздив на майстер-класи в етно-парк „Нью-Васюки”. А потім були і замовлення, і участь у всеукраїнських фестивалях.

Тепер Богдан має свій почерк гончара. Зараз він сам показує усім бажаючим, які предмети декору та побуту можна створювати з глини, що закуповує з Вінниці і Слов'янська. Сьогодні він ліпить і традиційні глечики, і горщики, і підсвічники, і макітри, а ще композиції на замовлення, пов’язані, наприклад, зі східною тематикою.

Насправді ж яким би сучасним виріб не був, все-одно він грунтується на традиційному. Саме тому Богдан перш за все, навчився робити і барильце, і куманець  - фігурну посудину, що має форму колеса, з носиком та ручкою. Її зазвичай ставили на святковий стіл і наливали квас або наливку. Виготовлення такого виробу – чи не найскладніше. Але це основа, переконує майстер.

Богдан за спеціальністю програміст, та для душі сьогодні він навчається на факультеті образотворчого мистецтва в Уманському університеті і надалі планує займатися гончарством.

Батьки хлопця – Галина та Віталій допомогли сину відкрити на території Молодіжного єдину в Овідіопольському районі гончарну майстерню „Творець”, в якій дійсно той творить справжнісіньке диво. Слово „гончар” походить від „горна” і „чарування”, тобто — чарівник у печі. Так, справжній майстер-чарівник Богдан Кукушкін на гончарному крузі перетворить грудочку м`якої глини на справжній витвір: чи то глечик, чи то макітра, а може вийде горнятко чи вазочка для прекрасної квітки. То не важливо – головне сам процес.

А спостерігати як з-під рук умільця шматок глини набуває найрізноманітнішої форми – можна справді безкінечно. Конфігурація змінюється щосекунди — гончар шукає ту форму, той об’єм, котрий відповідає його задуму. Глина буквально оживає під умілими руками. Вона ніби „танцює”, утворюючи вивірені століттями досконалі форми.

Робота над глиняними виробами дозволяє майстру відволіктися від усіх буденних проблем. 
- Буває приходжу в майстерню з поганим настроєм, сяду працювати і все зникає, нічого немає, тільки одна робота та задоволення, - розповідає Богдан. - Кожна людина сама шукає підхід до гончарства. Якщо вже вона бере до рук глину — буде із неї творити, нехай і по-своєму. Майстру ж потрібно дуже багато працювати, щоб освоїти майстерність від „а” до „я”. Сформувати горщик кожен зможе. Головне  — вміти підготувати глину, досягнути потрібної пластичності. Готовий посуд сохне, шліфується, вигладжується, розписується і лише тоді запікається. Запікання взагалі справжнє мистецтво! Якщо не дотриматися технології, горщики тріскаються, беруться плямами... Через найменші нюанси вся робота може піти нанівець. Неправильно випалений посуд із часом лущиться, надщерблюється та кришиться. Добре випалена глина дзвенить, недобре — просто тарабанить.

З появою заліза, пластику та термоскла глиняний посуд не втратив своєї актуальності. Навпаки, нині гончарні вироби користуються дедалі більшою популярністю серед українців. Глиняний посуд  — це не тільки екологічно чисто і здорово, а й вигідно та естетично. Страви, приготовлені саме в глиняному посуді, набагато смачніші й корисніші. Коли запікати у глиняному горшку, їжа і запах має апетитніший, переконаний гончар.

- Вироби ці особливі — їх традиція має глибочезні коріння. Та й глина — дуже енергетичний матеріал, недарма ж нею навіть хвороби лікують, - підкреслює наш співрозмовник.

Богдан Кукушкін володіє багатим арсеналом прийомів гончарного декорування. Він не створює і не повторює музейних експонатів, уся творча харизма направлена на функціональність та зв’язок із побутом, саме цим його вироби і цінні. Їм притаманне відчуття форми, вони несуть красу, у якій в єдине переплітаються органічність, декор та функція.

„Не святі горшки ліплять”, – говорить народна приказка. Але насправді ремесло гончара – не з простих, і щоб створювати красу зі звичайної глини, потрібно роками наполегливо працювати, удосконалюючи майстерність. З таким твердженням згоден і наш співрозмовник.

- Хочу, щоб наступні покоління оцінювали наш побут та культуру не тільки за пластиковими пляшками і стаканчиками, – каже на завершення розмови Богдан Кукушкін. – Тому й свою майстерність мрію передати у спадок наступним поколінням. Дай Бог, традиція гончарної династії продовжиться й надалі...

Анастасія Кравченко

Потрібний зварювальник