Чи такий страшний госпітальний округ,  як його малюють



Чи такий страшний госпітальний округ,  як його малюють

Днями оприлюднено Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року №1010-р «Про затвердження переліку та складу госпітальних округів Одеської області». З проектом цього документу ми знайомили наших читачів у номері «Наддністрянки» від 16.11.2017 р.

Потім було звернення депутатів Овідіопольської районної ради до обласних та вищих органів влади, в тому числі й Міністерства охорони здоров'я, яке готувало вище згаданий проект. Однак, винятку з правила не сталося, й наведені у зверненні аргументи залишилися голосом волаючого в пустелі.

І в результаті ми отримали (але тепер уже в ранзі урядового документу) все той же госпітальний округ №2, куди ввійшли всі заклади охорони здоров’я, що забезпечують надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги населенню (далі — заклади), розміщені на території м. Теплодара, Біляївського району, Білгород-Дністровського району (Удобненська сільська рада), Овідіопольського району. Втішає хоч те, що заклади охорони здоров’я, охоплені госпітальним округом, залишатимуться у власності і підпорядкуванні місцевих органів влади.

Втім, давайте спробуємо розібратися чи насправді такий страшний госпітальний округ, як його малюють.

З Примірного положення про госпітальний округ (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я від 18.12.2017 №1621) витікає, що метою створення госпітальних округів є сприяння організації та функціонуванню мережі закладів охорони здоров’я у спосіб, що дозволить забезпечити якість і своєчасність надання вторинної (спеціалізованої) та екстреної медичної допомоги населенню, ефективне використання бюджетних коштів.

Госпітальний округ не є окремим організаційно-правовим рівнем  організації виконавчої влади, окремою юридичною особою чи суб’єктом господарювання. Суто дорадчим органом виступає й Госпітальна рада, членами якої є представники міст обласного значення, районів, ОТГ, делеговані для роботи у складі у Госпітальної ради рішенням відповідних місцевих рад.

Чимало повноважень Госпітальної ради, як на мене, носять декларативний характер, бо претендують на перетягування/підміну повноважень органів місцевого самоврядування (приміром, розроблення пропозицій щодо призначення та звільнення керівників закладів охорони здоров’я комунальної власності). І ті самі місцеві ради цілком спроможні розібратися яка з багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування першого або другого рівня має кваліфіковані кадрові ресурси та матеріально-технічне оснащення для надання належного рівня медичних послуг жителям відповідної ради й у розвиток якої варто вкладати кошти на засадах співробітництва територіальних громад.

Набагато суттєвішими є положення статей 6 і 9 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», які чітко визначають право пацієнта на можливість вибору лікаря та забороняють надавачам медичних послуг відмовляти у веденні пацієнта, зокрема, на підставі зареєстрованого місця проживання; а провідним стає принцип «гроші ходять за пацієнтом».

До речі, і в згаданому законі, і в підписаному Президентом України одночасно з ним законі «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості» термін «госпітальний округ» відсутній…

То ж, думаю, не варто стрясати повітря навколо сформованих госпітальних округів – доцільніше зайнятися вивченням можливостей надавачів медичних послуг, аби знати куди звертатися в разі потреби.

Хоча краще всього – будьмо здорові!

Віталій Добровольський

***

Ще більше подій Овідіопольського району в черговому номері газети „Наддністрянська правда” та на нашому сайті www.naddnistryanskapravda.info

Потрібний зварювальник