Моя хата з краю, нічого не знаю



Моя хата з краю, нічого не знаю

Свободна людина завжди несе за себе

відповідальність. Найнесвободніша людина - раб.

 

Як на мене ця яскрава цитата Володимир Познера, надихнула мене до написання цього матеріалу. Я патріот своєї країни, все, що в ній відбувається я спостерігаю, аналізую і переживаю.

 Українці - волелюбний народ, це пов'язано з історією нашої країни. За часів козацтва люди бігли від панів і ставали козаками, які билися за вільну країну. Ми нашадки козаків для яких воля була можливо найважливішим. Але воля і свобода - це різні речі. Воля - це коли, що хочу, те роблю, свобода - це не  робити, те що хочеться, а нести відповідальність за себе і свої вчинки. В сучасній Україні відбуваються процеси, які змінюють нас і країну. Спостерігаючи я бачу недоліки якими володіє більшість. Ми не дуже любимо нести відповідальність, намагаючись піти від неї, на жаль, часто перекладаємо її на інших або взагалі відмовляємося від неї.

Чи знайома вам ситуація, коли потрібно оформити якісь документ і ви йдете до відповідального органу і там вам кажуть, що ми цим не займаємось, а ось інша служба це вам потрібно туди. Ви знов ж таки берете всі свої папери і йдете до цієї самої служби, де вам кажуть, що теж не займаються такими питаннями і навіть не знають куди вас направити. Звістно це трапляється через некомпетентність, але на мою думку це поверхня проблема, а є ще й внутрішня - невідповідальність. А невідповідальна людина - не вільна. Перекладати відповідальність і звинувачувати в поганому житті когось – легко. Винні всі (Президент, американці, батьки сусід), а ось я звістно не винен це все не через мене, бо я ж нічого не верішую. Але це все відмовки. Звичайно ж найлегше скаржитися. Це завжди просто, а от взяти на себе відповідальність це вже не просто балакати. Можливо ви зараз вважаєте, що до чого тут відповідальність, коли потрібно думати про те як виживати в складних політичних та економічних умовах України. Але це теж відмовки. По-перше, ми самі обираємо владу. Я ні за що не виправдовую її, але це вибір народу.  А що стосується економіки (напр. низьких зарплат), то я впевнений, кожен майстер своєї справи має хорошу заплату, але для цього потрібно взяти відповідальність, працювати, ставати кращим в своєму ремеслі і тоді все вийде.

Більш за всього мене дивує, той хто все знає. Є така категорія українців, знаю все і нічого. Тобто всього потрохи, але активно вчу  як правильно. Як на мене, це теж безвідповідальність, тому що, якщо вже вчити когось, то треба бути майстром справи, а не розмови. Некомпетентність призводить до вигаданих речей, які створюють стереотипи.  Я студент. І хочу привести приклад з яким я стикаюся щодня. Більшість студентів не хочуть брати на себе зобов'язань бо вважають, що не має сенсу. Нащо вчитися, якщо все куплено і я не зможу стати юристом, журналістом чи дипломатом. Тоді навіщо взагалі вчитись? Тільки заради диплому. Це дійсно дивний підхід. Віддати мінімум 4 роки свого життя тільки заради папірця, який як вийшло нічого не гарантує. Але як на мене з університету й починається самостійний шлях людини і важливо в цей період старанно попрацювати. Нещодавно я познайомився зі шведом, який працює в Києві в посольстві. Ми розмовляли на тему відповідальності. Виявляється, що в Швеції після вступу до університету студент переїжджає від батьків і починає жити сам. Так він приходить до самостійності. А самостійна людина відповідає за себе. Я спитав, а що для шведів найважливіше в житті. Він відповів - свобода. Мені щиро хочеться, щоб в моїй країні жили вільні і щасливі люди. Упевнений, бути вільним - це неймовірне почуття і той, хто його зрозумів ніколи ні за що не віддасть.

Артем Димченко

Потрібний зварювальник